Гнили́й Ті́кич — річка в Україні, в межах Ставищенського району Київської області та Лисянського, Звенигородського, Катеринопільського і Тальнівського районів Черкаської області. Ліва притока Тікичу (басейн Південного Бугу).

Довжина річки 157 км, площа басейну 3150 км². Долина у верхів'ї заболочена, трапаляються прируслові озера. Ширина долини до 5 км, глибина до 60 м. Річище звивисте, завширшки до 30 м. У середній течії береги подекуди високі, кам'янисті. Пересічна глибина річки 1—1,8 м. Похил річки 0,7 м/км.

Бере початок з джерел поблизу села Сніжки (Ставищенський район, Київська область). Тече в межах Придніпровської височини спершу на схід, далі повертає на південний схід і південь, у пригирловій частині — на південний захід. Зливається з Гірським Тікичем (на південний захід від села Піщана), даючи початок річці Тікич, що впадає в Синюху.

Основними притоками є : Цицилія, Велика Вовнянка, Шпингалиха, Боярка, Зубря, Шполка, Вербівка (ліві); Свинотопка, Гончариха, Неморож, Попівка (праві).

На Гнилому Тікичі протягом менш ніж 20 км перебувають у занедбаному стані три гідроелектростанції — біля сіл Семенівська, Кам'янобрідська і Лисянська.

Санітарний стан річки задовільний.

 Ця невелика річка зіграла важливу історичну роль у часи ВВВ, коли проходила Корсунь-Шевченківська операція радянських військ (24 січня — 17 лютого 1944 р.) Лютий 1944 видався надзвичайно теплим, тому Гнилий Тікич, ширина якого зазвичай не перевищує 5-6 м , розлився до 30 метрів в ширину, ставши грізною перепоною для німецько-фашистського угруповання, яка намагається прорватися з ізоляції в районі селища Корсунь-Шевченсковскій до відступаючої масі фашистських військ. Значна частина техніки пішла на дно, намагаючись переїхати на інший берег у місцях крижаних заторів, не витримують її ваги. Частина німецьких солдатів намагалася подолати крижану річку вплав, але лише близько 1,5 тис. чол. з 15 тис. оточених змогли це зробити. Інші загинули або були взяті в полон..